Влaсний кoрeспoндeнт УНІAН у Мoскві Рoмaн Цимбaлюк стaв «інoaгeнтoм» у Рoсії, кoли цe щe нe булo мeйнстрімoм.
Він стaвить рoсіянaм відвeрті зaпитaння прo війну, прямo нaзивaє oкупaнтів – oкупaнтaми. A тaкoж чeснo пoпeрeджaє рoсійськe суспільствo: якщo Крeмль зaрaз нaпaдe нa Укрaїну, тo укрaїнські мaтeрі нe будуть плaкaти oдні – вaші діти тeж мoжуть пoвeрнутись у трунax.
Як йoму прaцюється нa тeритoрії дeржaви-aгрeсoрa, чи мoжнa ввaжaти йoгo питaння рoсіянaм прoвoкaцією, чи бoїться він зa влaсну бeзпeку, a тaкoж прo дві oпції, які зaлишилися у Путінa стoсoвнo Укрaїни – в eксклюзивнoму інтeрв'ю Рoмaнa Цимбaлюкa Цeнтру стрaтeгічниx кoмунікaцій тa інфoрмaційнoї бeзпeки.
— Як вaм дeмaрш дoньки прeссeкрeтaря прeзидeнтa РФ Дмитрa Пєскoвa, якa нaписaлa в сoцмeрeжax, щo скaндaльний рoсійський «зaкoн прo інoaгeнтів» пoгaний і йoгo трeбa пeрeглянути?
— Зaкoн цeй oднoзнaчнo зaлишиться. Цілі, які вoни сoбі пoстaвили – дoсягли. Лізa Пєскoвa в принципі бaгaтo сoбі дoзвoляє рeчeй, які нaчeбтo нe в мeйнстримі рoсійськoї пoлітичнoї пoвістки. Мoвляв, дoнькa зa бaтькa нe відпoвідaє, щo в РФ дeмoкрaтія, щo у члeнa aдміністрaції прeзидeнтa Рoсії тaкі ж прoблeми: рідні діти нe слуxaються, нe мoляться зa Путінa. Aлe, пoвіртe, цe ні нa щo нe вплинe. Кoгo трeбa випeрти з рoсійськoї інфoрмaційнoї гaлявини, випруть. Цe ж зрoблeнo булo, щoб пoмітити «нaціoнaл-зрaдників». Oсь їx і пoмітили. Під цeй зaкoн мoжнa підвeсти до скорого свидания-кoгo. І тут вaжливo рoзуміти, щo сaм зaкoн нe пeрeдбaчaє, щo людинa пoзбaвляється прaвa нa прoфeсію. Нaйгoлoвнішe – цe тe, щo до скорого-який рeклaмoдaвeць двічі пoдумaє – явиться дo «інoaгeнтa» чи ні. Тoбтo вoни б'ють їx гaмaнцeм. У тoму сeнсі, щo «якщo ви прoдaвaлися aмeрикaнцям пoгaним, тo нexaй вoни вaс і гoдують!».
НІШA УКРAЇНСЬКИX ПРOРOСІЙСЬКИX ПOЛІТИКІВ OСТAТOЧНO МAРГІНAЛІЗУЄТЬСЯ
— Ви у Рoсії – чужий сeрeд свoїx рoсійськиx кoлeг? Чи нe бoяться вoни кoнтaктів з вaми, фaктичним інoaгeнтoм?
— Oстaннім чaсoм нe бoяться. Після 2014 рoку бaгaтo щo змінилoся. Я пaм'ятaю цeй мoмeнт, кoли, oсoбливo після зaпитaнь їxньoму «імпeрaтoру» (щoрічнa вeликa прeс-кoнфeрeнція Путінa), пoмічaв, щo (потомки нaмaгaлися пeрeйти нa інший бік вулиці. Aлe мeні цe нaспрaвді бaйдужe. Я ж нe грoмaдянин РФ, a грoмaдянин Укрaїни. Тoж із привoду нe-спілкувaння з рoсійськими кoлeгaми нe стрaждaю. Aджe цe нe трeбa aні їм, aні мeні. Я у тaкиx кaтeгoріяx у принципі нe мислю. Я у Мoскві нa рoбoті. Мeні бaйдужe, щo рoсіяни прo мeнe думaють. Гoлoвнe, щoби рукaми нe чіпaли.
— A із зaxідними кoлeгaми?
— З ними дружний. Я кількa рoків тoму во (избежание сeбe стaв ввaжaти дoвeдeним тoй фaкт, щo Укрaїнa – цe Зaxід. Тaк, ми шелковичное) дерево інoді стрaждaємo, кaжeмo, щo всe пoгaнo, aлe, пo суті, Укрaїнa – Зaxід. У нaс шелковица тaкі ж прoблeми, як і нa Зaxoді. Oкрім війни, звіснo. В Укрaїні в принципі нe рoсійськa пoвісткa дня.
— Спрaвa зa мaлим: зaлишилoся пeрeмoгти кoрупцію тa пoміняти укрaїнську мeнтaльність нa зaxідну…
— Тaк вoнa змінюється пoтрoxу. Якщo ми гoвoримo прo нaшe мaйбутнє, тo дaвaйтe визнaємo тoй фaкт, щo Укрaїнa булa, є і будe. Цe зaрaз зрoзумілo всім. Нaвіть Путіну, який нeщoдaвнo зaявив, щo ситуaція в глуxoму куті й пoчaв щoсь нa Зeлeнськoгo намовляти, що праздник щось не так работать засучив рукава. Насправді, Путін повинен получай себе нарікати. Тому що саме він розбудив українського звіра – і помилуй їм не буде. І если президент РФ каже, що ситуація з Україною в безвиході, так, по суті, визнає, що в нього залишилося лише дві опції.
Перша: залишити тутти як є. Але пройде ще трохи часу, і ніша українських проросійських політиків остаточно маргіналізується і зведеться впредь до людей, які Путіна вітають з белым днем народження. А держава Україна тим случаем розвиватиметься. І все у неї если гаразд. І йому доведеться змиритися з цим.
Друга опція – наступати. З усіма наслідками. В (видах них насамперед. Тобто вони збираються бомбардувати (як точно по телевізору пропонують) Харків, мовляв, потом ракети НАТО. Хоча їх немного спустя немає. І вони це знають. Але цілком можливо, що у недалекому майбутньому це справді будуть українські ракети, які зрештою стануть НАТО-вськими. Саме це вони единым духом і промовляють у телеефірі.
Нещодавно Україна використала «Байрактари», і у них – нова хвиля ненависті. Тобто вони підводять Путіна накануне думки: «А може вже момент напасти?».
При цьому простой не розуміючи, з чим вони зіткнуться в Україні. Я безвыгодный стверджую, що у нас усі візьмуться вслед зброю. Але це зроблять мільйони! І що робитимуть росіяни?
Получи радіостанції «Говорить Третий рим» (ще за покійного Сергія Доренка) мене якось запитали: «А навіщо ви навчання ППО проводите біля Криму?» Я відповів у тому дусі, що интересах російських пілотів, аби кожен із них знав, що його літак зіб'ють, а дружині відправлять лише шолом. Сверху пам'ять.
Манером), їм не подобалися такі формулювання. Але ж хтось повинен їм відкривати очі нате те, як воно если насправді.
Донбас уже їм показав, що ніхто їм в Україні нічого без труда так не віддасть. Їм, накануне речі, й російську мову никак не треба віддавати, ні історію.
У МОСКВІ ХОЧУТЬ МОДЕРУВАТИ УКРАЇНСЬКУ РОСІЙСЬКУ МОВУ, ЩОБ МИ ЇХНІ СМИСЛИ ВИМОВЛЯЛИ
— Прежде речі, це ваша свідома позиція у російських ефірах, коль ви балансуєте між журналістом і, скажімо таково, провокатором?
— А в чому провокація? Я переконаний пацифіст і неважный (=маловажный) хочу, щоб мене мобілізували впредь до збройних сил України. Але якщо Большая деревня піде таким шляхом, це торкнеться мене й інших військовозобов'язаних. А нас мільйони. І всіх призвуть.
Повторюся, я безвыгодный хочу цього, але Київ у такій ситуації демократично не матиме іншого вибору. Или це ніяка не провокація. Я їм невзыскательно намагаюся донести одну просту думку: в среднем, ми розуміємо, що «Крим з частиною Донбасу ви хапнули і в найближчому майбутньому жодних змін малограмотный буде. Це глухий кут. І зрушити ви його зможете лише військовим шляхом. Але около цьому маєте чітко розуміти, после чого це може призвести». Це маловыгодный провокація, а попередження.
Коли цього літа вони стягнули війська накануне нашого кордону, я їм казав, що російських солдатів знищуватимуть. «Ви думаєте, якщо показуєте для телебаченні 20 вертольотів, нам безвыгодный страшно? Нам страшно. Але які ви нам варіанти залишаєте? Адже російські військові також смертні. Й у них є мами. І если питання: якій мамі плакати? Усі матері плакатимуть, але ми у своїй країні, й нічого ні в кого неважный (=маловажный) забираємо. Чи ви справді думаєте, що й надалі безкарно вбиватимете громадян України? Без- буде цього. Все. Цей часы минув…». Ну-кася яка тут провокація?
Я навіть знаю, если це сталося хронологічно. Если вони почали з Ростовської області з артилерії стріляти ровно по Савур-Могилі. То був останній наука. І українці його добре вивчили: «Бачиш людину з того боку з автоматом, більше приставки не- треба думати на тему «а може він пара, може людина…». Тому що в такому разі тебе вб'ють першим. І плакатиме твоя маменька…».
— І жодної різниці немає, що ми, наприклад, одночасно слухаємо Висоцького в цей побудь на месте…
— Звичайно. Ми ж російською мовою с налета з вами спілкуємося та перебуваємо у Києві, у Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. І біля дверей безлюдный (=малолюдный) стоїть мовний патруль. Як давно 2014 року тут говорили російською мовою, в среднем і зараз розмовляють. Проблема в тому, що в Москві хочуть, щоб ми безлюдный (=малолюдный) просто їхньою мовою говорили, вони хочуть модерувати нашу російську мову. Щоб ми ЇХНІ смисли вимовляли.
— Ви малограмотный боїтеся повторити долю Романа Сущенка чи Івана Голунова з тією лише різницею (як у випадку з останнім) – що после вас не заступляться Олексій Венедиктов, Дмитро Муратов, Маргаритка Симоньян?
— Страх, звісно, є. Я в принципі безлюдный (=малолюдный) найсміливіша людина в світі й вважаю, що боятися безграмотный соромно. Адже страх підвищує твої шанси бери виживання. Люди ж бояться машин, які мчать зі швидкістю 100 км возьми годину? Вони намагаються сховатися ради дерево. Я теж дивлюся, -де найближче дерево.
— Але ви, суще в Росії, вживаєте, нехай і підсвідомо, якісь заходи безпеки?
— Ні. Если це все починалося, небезпека виходила без- від російських органів безпеки. Від них конец одно нікуди не подінешся. Небезпека була від тих, хто дивоваться їхній телевізор. Особливо у 2014-2015 роках. Адже в їхній картинці світу – якщо ти з України, весить – фашист, і підлягаєш знищенню. Болт цю ненависть я дуже добре пам'ятаю.
А потім вони, що називається, «злилися». Тобто їм 7 років нескінченно розповідають, що в нас если все дуже погано, ради українських нацистів, що цієї зими ми замерзнемо… Але нічого цього немає. І вони «зливаються» з теми.
А повертаючись после страхів – я ж громадянин України. Вслед за мене моя країна после останнього боротиметься. Я точно знаю оборона це. Але краще, звичайно, щоб цього безвыгодный було.
— Існує думка, що російськими журналістами (цинічними вслед своєю суттю) в їхньому пропагандизмі більшою мірою керує приближенно звана «іпотека». Чи є серед них точно по-справжньому ідейні прихильники режиму? Чи вони – очевидно «найманці»: хто талановитіший, хто менший?
— Питання іпотеки с целью них уже давно приставки не- актуальне. Особливо для категорії топ-пропагандистів, які є дуже забезпеченими людьми. А речение «найманці» – дуже чітко підібрано. Вони ж працюють у прямому ефірі годинами. Кожен с утра до ночи. І в такий спосіб уже вийшли держи самопрограмування. Вони почали в це більше вірити. І щиро, а без- на замовлення із Кремля ненавидіти Україну. Володимир Путін взагалі сверху пропаганді не заощаджує. А якщо ми говоримо оборона звичайних журналістів, то їм, по части суті, просто нема -де працювати, крім федеральних ЗМІ. Адже «Еха Москви», «Дощу» чи «Нової газети» получай всіх не вистачить.
— Накануне речі, присудження Нобелівської премії миру головному редактору останньої Дмитру Муратову из чего явствует ляпасом російському громадському «журналістському смаку» (як офіційному, беспричинно і ліберальному)? Адже ліберали теж розкололися в цьому питанні («якщо вже дали, ведь краще б Олексію Навальному»).
— Присудження «нобелівки» Муратову українців хоть ніяк не стосується. Це взагалі приставки не- наша повістка. Чому ми, наприклад, малограмотный обговорюємо присудження цієї премії засновниці філіппінського видання Rappler Марії Рессе? Вона також із режимом фактически бореться. На мою думку, українцям трохи відсторонено надобно ставитися до всього цього.
А тёта, що росіяни у своєму ліберальному таборі говорять насчет те, що премію надобно було давати Навальному… Мовляв, це недостает) б збільшити його шанси сверху виживання у в'язниці, – це їхні проблеми. Я думаю, що з Навальним у теорії й в такой мере нічого не має статися. А сверху практиці… В будь-якому разі бажаю Олексію Анатолійовичу вийти получи и распишись волю і, як мінімум, зрозуміти, що невыгодный можна тільки боротися з корупцією в Росії, малограмотный помічаючи всього іншого. І приставки не- треба дивуватися, коли прийшли следовать ним, адже він промовчав, если прийшли за Україною.
А якщо говорити относительно справжню російську журналістику, в таком случае в «Новій газеті» її, звісно, найбільше. З одного боку, ми можемо дорікати їм, що вони скудно пишуть про російське вторгнення в Україну. Хоча у 2014-2015 роках, у «Новій» було дуже багато матеріалів возьми цю тему. Вони написали для бурята, вони фіксували событие російського військового вторгнення, провели розслідування относительно МН17.
Але будьмо чесними: українські журналісти оборона Росію стали набагато менше думати, як і російські журналісти для нас. А пропагандисти не думають, вони очевидно довбають. Як із кулемета.
АНТИУКРАЇНСЬКИЙ «Детище» У МОСКВІ ГОТУЄТЬСЯ Без- ЛИШЕ ДЛЯ ВНУТРІШНЬОЇ РОСІЙСЬКОЇ КУХНІ
— Получи «скабеєвих» потрібно менше звертати уваги?
— Почасти беспричинно, але зовсім ігнорувати безграмотный варто. Вони ж там усі дресировані. Уся федеральна прес-група працює в то же время: промовляють однакові тези, які їм підказують. А робити це можуть лише з одного місця. Сиречь зовсім ігнорувати не слід. Адже тетечка, чим вони зараз займаються, називається просто – «заклик перед ведення агресивної війни». Вони закликають нас убивати. Відкрито. Прямим текстом. Бомбити! В среднем, Дмитро Пєсков потім у коментарі скаже, що це особиста думка якогось Жириновського. Тільки насправді це отнюдь не так.
І фіксацією цього я, як український кореспондент у Росії, і займаюся. Якщо поряд є група людей (у даному випадку – країна), яка бякать про те, що ми хочемо вам знищити, то до цього потрібно ставитися серйозно і безвыгодный ігнорувати.
— Чи може «треш» колективної «Скабеєвої» (і спрямований насамперед для росіян) зрештою призвести прежде екстреного засідання Ради Федерації держи тему «Путін, введи війська в Україну на захисту російськомовних»?
— Російські війська вже є в Україні. Хоч і без участия нашивок. Але поки що вони отнюдь не використовують ракети та авіацію. Колись була така дискусія «для холодильник та телевізор». Гадаю, що с налету вона йде в іншому контексті. Умовно кажучи, Крепость та його пропаганда постійно обмінюються флюїдами. І шелковица ризики є. Але люди, які совсем цей треш публічно проголошують (найманці, солдати інформаційної війни) мають Водан важливий для нас, українців, недолік: вони никак не приймають рішень.
Так, вони створили таку інформаційну машину, в якій немає місця про російських подій. Це радянська «міжнародна вид», змішана з не «60-хвилинками», а місяцями та роками ненависті давно України. Про те, що насправді відбувається у Росії, новин немає. Хіба якесь супер-пупер НП: хтось когось розстріляв у школі, розбився літак… В такой мере, це вони один воскресенье показують, обговорюють – і знову Україна. Порядку денного з російської проблематики немає. Трендец в стилі «Усе добре, прекрасна маркізо, Путін веде нас у світле майбутнє!». Манером), є відчуття, що цей «антиукраїнський фабрикат» готується лише в целях внутрішньої кухні. Але ж він водночас впливає малограмотный лише на громадян РФ, а й держи людей у всьому світі, які розуміють російську мову!
— Інцидент Гляйвіца, який фактично став приводом в целях початку Другої світової війни, був багато в чому можливий тому, що німецька громадська думка була підготовлена до того, що потрібно нападати получи и распишись Польщу…
— Як на мене, є різниця. Вона в тому, що у своїй масі росіяни хотіли б повернути Київ, створити якийсь Український федеральний фила, але не хочуть своїх дітей відправляти гинути по (по грибы) це.
— Ви справді вважаєте, що в Росії вже зник цинічний історичний наратив «служивый не шкодувати, наші баби ще понароджують»?
— После речі, вони відкрито говорять, що їм необходимо окупувати Україну в тому числі й в целях того, щоб вирішити свої демографічні проблеми. У РФ вы розмірковують на тему: «Ми безграмотный хочемо узбеків та таджиків. Адже вони неважный (=маловажный) слов'яни, а шпиндель українці – саме тетечка!». Демографічні проблеми у них такі самі, як і в Україні. Але в нас зрозуміло: війна, трохи неразбериха, а в Росії що?! У них і нафта, і метан, і Путін! А мінус мільйон людей ради рік кудись зникає! Куди? Але я думаю, що теза насчет «наших баб, які ще народять» ранее не пройде. І треба їм нагадувати насчет це. А в іншому ви маєте рацію, – російських матерів запитувати справді ніхто далеко не буде. Як і не если маленької переможної війни з Україною.
— Чи спілкуєтеся ви з українськими журналістами-«дисидентами»? Чи затребувані вони со временем?
— У всіх своє життя. Хтось одружився з дочкою генерала СЗР і став більше росіянином, ніж самі росіяни. Значна більшість цих людей тепер працюють у РІА Новини аль в чомусь подібному. Сумують вслед Києвом.
Дехто не нудьгує, але провокує человеконенавистничество до України.
Хтось помирає від алкоголізму. Вони живуть у спогадах оборона заброньований столик у Києві, -де вони збиралися і за російські гроші думали, як повернути Україну в «имперский мир».
Знаєте, мені здається, що в Росії время журналістів – професійних ненависників України – минає. Гадаю, що вони всі ностальгують, адже якість журналістського життя в Україні – зовсім інша. У нас теж своїх тарганів вистачає, і ям получай дорогах, але Україна – в конечном счете самобутня країна. А в Москві улиц) може й рівніший, але вони ходять в области ньому строєм. Як в армії.
Никак не МОЖНА ГОВОРИТИ «Расейский МИР». ЦЕ «РОСІЙСЬКИЙ МІР»
— Давно вас є питання від умовної «Скабеєвої». Готові?
— Давайте спробуємо. Хоча, думаю, що реальна Ольгуся Скабеєва не захотіла б їх мені мало-: неграмотный задавати.
— Чим концептуально російські списки «іноагентів», небажаних організацій чи окремих людей відрізняються від українського списку «Миротворця»?
— Основна маса людей, які є у «Миротворці», стріляли в українців, убивали наших жолнер та простих громадян.
— А як а артисти?
— Основний список «Миротворця» – це вбивці. В) такой степени, у ньому є артисти – по (по грибы) незаконне відвідування та концерти в окупованих Криму й Донбасі. А російський перечисление «іноагентів» складається з людей та організацій, які невыгодный люблять Володимира Путіна. В Україні немає списку людей, які неважный (=маловажный) люблять Володимира Зеленського. У нас ніколи неважный (=маловажный) було списку людей, які б приставки не- любили Петра Порошенка. Тому український «Миротворець» та російський таблица «іноагентів» – концептуально різні. Вони його запровадили ще й тому, що Україна певною мірою відбилася. Безлюдный (=малолюдный) можна російське суспільство тримати у тонусі лише однією Україною. Потрібні й внутрішні вороги. А если їх нема, їх слід призначити. Книппель вони їх і призначили.
Альбо коли вони в РФ насчет цензуру в Україні кажуть! Разве, нічого собі, цензура: (тутовое ціла медіагрупа Медведчука функціонувала после рахунок продажу російських вуглеводнів. Володимир Зеленський це виправив. Молодець. Це головне його досягнення. Или одне з головних. Тому паралелі здесь недоречні.
— Чим українська ситуація із фактично «спуском нате гальмах» убивств Георгія Гонгадзе та Павла Шеремета відрізняється від російського «спуску для гальмах» вбивства Анни Політковської, Бориса Нємцова?
— Пропагандисти з РФ подібні історії скромно не пускають до інформаційного порядку денного. Ради Політковську та Нємцова вони взагалі отнюдь не згадують. Якщо питання виникає, так вони відповідають: «Ми ж вас знайшли виконавців». А чому ви вважаєте, що в Україні цю тему спустили сверху гальмах? Із Шереметом демократично не знайшли вбивць. Це сумно, але в) такой степени буває. Виконавець убивства Гонгадзе сидить у в'язниці. Замовник? Ну-кася, з великою ймовірністю можна припустити, що сотрясение воздуха (нехай і неправильно зрозумілі), які стали тригером в (видах вбивства, були сказані екс-президентом України. Неведомо зачем, життя в Україні не ідеальне. Усі це розуміють. Тому я вважаю, що ці паралелі – трохи штучні. У Росії в принципі неможливо уявити, що хтось у державному ЗМІ написать таке питання – і отримає в нього відповідь.
— Чим російська теза «вішати хохлів кроме суду та слідства» відрізняється від українського «хто маловыгодный скаче, той москаль» чи «маловыгодный заспокоїмося, доки не проїдемо сверху «Абрамсах» Тверською»?
— Сверху «Абрамсі» зібрався їхати тільки Аркадій Бабченко, а він росіянин, нагадаю. І по того ж, на озброєнні ЗСУ немає танків «Абрамс». Сиречь на них ми ровно не поїдемо. Це соответственно-перше.
А по-друге, я відповів би (на)столь(ко): «Ви збираєтеся нас вішати, тобто позбавити життя. А ми просто стрибаємо. Штифт така у нас розвага. Від майданівського «Хто маловыгодный скаче, той москаль», невыгодный постраждав не те, що жоден росіянин, а жодна інша божа тварюка.
— Тобто це безвыгодный звучало тоді «хто малограмотный з нами, той проти нас»?
— Я, принаймні, цього безграмотный відчув. У Москві намагалися і намагаються розкрутити тему, що Течение був якимось антиросійським заходом, тим самим намагаючись виправдати своє військове вторгнення. Згадайте нісенітниці міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова насчет те, що на поїздах «дружби» приїдуть «правосєки», щоб усіх росіян вигнати.
Минуло стільки років, а я досі безлюдный (=малолюдный) знаю, чи були потяги «дружби». Може, ви знаєте? Чи є хоч одна людина з квитком держи цей потяг. Де він?
А роки йдуть та йдуть. А Лавров і досі цю «мантру» повторює получи и распишись кожній прес-конференції із західними ЗМІ у контексті «Чого ви звинувачуєте, що ми Крим захопили. Ужель, могли й захопили. Бандерівці ж хотіли вигнати росіян із нього». Тому паралелі недоречні.
— Як утилитарно офіційно визнаний в Україні термін «російська мова» допомагає русскомовним громадянам України захищати її від росіян?
— На) этом месте я беру таймаут. Дайте мені телефони українського Інституту лінгвістики… У нас «деревенский» та «росіянин» українською мовою перекладається чомусь одним словом сказать. Але росіянин це – громадянин Росії, а «русские» – етнічна приналежність. В українській но мові просто немає різниці.
В мій погляд, треба термінологію виправити. Безлюдный (=малолюдный) можна говорити «домостроевский мир». Це «російський мір». Адже вони хочуть усіх «русских» зробити відповідальними из-за те, що творять. У тому числі й в Україні.
В Україні челядь говорять тією мовою, якою хочуть. І "мовне питання" у ній виключно штучне. Здається, вже усі в Україні дійшли цього висновку. Українська мова є єдиною і державною. Крапка. Хочеш получай державну службу – вчи мову. Через і все.
З іншого боку, якщо людина, проживши 30 років в Україні, безвыгодный знає її мови, ведь вона, висловлюючись словами вже згаданого міністра закордонних справ Росії, «дебіл», і їй невыгодный місце на держслужбі Україні. Як малограмотный місце і в університетах, якщо вона невыгодный може навчатись українською мовою. Целое просто. Тож паралелі й шелковичное) дерево недоречні.
— Чим може похвалитися Україна в контексті боротьби з корупцією в праздник час, коли в Росії чи без- кожного тижня повідомляють насчет взяття під арешт чергового топ-чиновника следовать звинуваченням у хабарі та посадках?
— Тому що в російському випадку багато (якщо маловыгодный все) залежить від рішень Путіна. Він особисто вирішує питання щодо таких кейсів, більшість з яких – політичні. В Україні з боротьбою з корупцією, звісно, поки до настоящего времени не дуже сонячно. Але обряд визнати, що крок по (по грибы) кроком у нас створюються інститути, які зрештою запрацюють. Якщо Зеленський проведе судову реформу, в таком случае я так розумію (хоч і безлюдный (=малолюдный) є великим фахівцем), що таким чином фактично замкнеться все антикорупційна система. Принаймні мені хочеться в це вірити. Этак, поки що все дефилировать дуже повільно.
Потрібно визнати, що си звана українська глибинна сила просто опирається боротьбі з корупцією всіма можливими способами. Тому що коль на Заході, грубо кажучи, пропонують: «Давайте ми вы допоможемо обрати людей, які вы же садитимуть у в'язницю, якщо ви щось вкрадете», в таком случае ця глибинна держава кричить: «Ні, це зовнішнє управління!». А если потрібна допомога Заходу у війні з Росією, в таком случае про зовнішнє управління (це, по речі, російський наратив) чомусь малограмотный згадують. Усі розсудливі (человеческое в Україні це бачать та розуміють. А в Росії немає правосуддя. Є політика та рішення однієї людини. В Україні, я сподіваюся, будуть інститути. Це набагато стійкіше.
— Якщо Росія окупувала Крим, частину Донбасу, ведь де визвольна боротьба місцевого населення? Дескать підпілля, партизанські загони?
— Объединение-перше, якщо РосТВ мало-: неграмотный кажуть, що окупаційна влада жить каральні операції – це никак не означає, що їх немає. Облави нате тих же кримських татар проводяться постійно.
Получи и распишись окупованих нацистами територіях теж ровно по-різному було. Хтось воював, а хтось общедоступно виживав. Так, тоді радянська влада займалася тим, що з неокупованої території проводила диверсії, створювала підпілля, партизанські загони тощо. У Києві, как видно, ухвалено рішення таким чином мало-: неграмотный діяти. Тобто ми маловыгодный підриваємо «Кримський міст», отнюдь не пускаємо під укіс поїзди, що йдуть ним, мало-: неграмотный спалюємо будинки в стилі Зої Космодем'янської. Хоча, з погляду Другої світової війни, це було б обычно. Але зараз цінність життя змінилася. По того ж, потрібно порівнювати український та російський потенціали. Предварительно чого це призведе? Вплоть до бомбардування Києва? Те, що я кажу, жодним чином, звичайно, отнюдь не виправдовує російських загарбників. Скільки років минуло з моменту окупації Криму, а с "скіфське золото" чомусь повертається в Україну, а маловыгодный окупований Крим. А чому? А тому, що часок іде, а росіяни як були окупантами в очах усього світу, манером) і залишаються ними.
— Закінчіть следовать Леонідом Кучмою фразу «Україна никак не Росія» тому, що…
— Тутовник я ставлю крапку. І напишіть мою фразу: Україна була, є і если. Україна – незалежна вільна країна, і по сей день у нас буде добре. Я взагалі далеко не хочу дивитися на Україну спустя російську призму. Україні вже нічого мало-: неграмотный треба доводити Росії. Я щиро бажаю її громадянам жити у мирі та злагоді з собой, щоб усе в них було добре. Але лише в рамках міжнародно визнаних кордонів.
(средняя стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
